Після звільнення території Чернігівщини від німецько-фашистських загарбників перед місцевою владою постало надзвичайно складне завдання, пов’язане з відновленням зруйнованого війною народного господарства. Чернігівщина стала однією з областей, які найбільш постраждали від війни. За два роки окупації гітлерівці нанесли дуже великі збитки, перетворили в руїни Чернігів, Прилуки, Бахмач, Новгород-Сіверський та інші міста і села області.

Окупанти розгромили та знищили більше 400 державних та кооперативних підприємств, невидані руйнування були нанесені школам, вищим навчальним закладам, музеям, історичним та культурним пам’яткам, підприємствам громадського харчування, торгівельній мережі.

Але населення області під керівництвом місцевої влади розгорнуло енергійну роботу по відновленню підприємств, жилого фонду, шкіл, клубів, бібліотек, торгових підприємств, підприємств громадського харчування.

Для забезпечення кадрами підприємств торгівлі і громадського харчування в січні 1944 року при торговому відділі Чернігівської облради був створений навчально-курсовий комбінат, на який була покладена задача підвищення кваліфікації працівників торгівлі та громадського харчування та часткове навчання нових кадрів технічному мінімуму. Крім того, при Чернігівському тресті їдалень було організовано практичне навчання нових кадрів в магазинах та їдальнях. Навчальний комбінат свого приміщення не мав і проводив заняття в приміщеннях контор торгових організацій. Заняття проводились в вечірній час, після роботи, 2-3 рази на тиждень по 3-4 години, проводили заняття кваліфіковані робітники торгових організацій та підприємств, тому що навчальний комбінат штатних викладачів не мав.

В 1949 році  навчально-курсовий комбінат було реорганізовано в школу торгово-кулінарного учнівства по підготовці продавців, кухарів. Директором було призначено Горкавенка Миколу Федоровича, 1902 року народження, який закінчив Вищий Київський інститут кооперації в 1926 році.

Завдання школи стало носити характер не тільки підвищення кваліфікації працівників торгівлі, а й головним чином підготовки нових кадрів для мережі  торгівлі та громадського харчування, яка набувала широкого розвитку.

В цьому ж 1949 році було проведено перший набір молоді в кількості 60 чоловік - групи продавців непродовольчих товарів (термін навчання - 1 рік) та групи кухарів (термін навчання - 2 роки).

Набір учнів проводився торговими організаціями при активній участі дирекції комбінату, проходив з великими труднощами, тому що школа була новою, маловідомою для молоді, професії, які пропонувались - малопопулярними та непрестижними.

Перший рік навчання учнів проходив в дуже складних умовах. До грудня 1949 року  теоретичне навчання проводилось в невеликому, дуже тісному приміщенні комендатури колгоспного ринку, де учні займались за зіставленими в довжину трьома столами  та приставленими до них лавками.

Згодом школі було надано будівлю (в минулому гараж), розташовану на території теперішнього міського парку, яка складалась з великої кімнати площею 200 кв.м з невеликими пічами для обігріву приміщення. Приміщення майже не нагрівалось, температура повітря була 4-6 °С, а в морозні дні падала нижче 0 °С, замерзали чорнила, учні і викладачі не знімали верхнього одягу під час занять.

Матеріально-технічна база була недосконалою, не вистачало підручників, наочних посібників, обладнання, інвентаря, натуральних зразків, продуктів для відпрацювання практичних завдань.

Практичні заняття проводились в основному в їдальнях та магазинах міста, часто для показу прийомів роботи використову­вались муляжі, пла­стилін, замазка, де­шеві овочі. Уроки  фізичної культури проводились в класі та надворі, інколи на стадіоні та в спортзалі товариства «Спартак».

Для виробничого навчання умови були також майже екстремальні. Навчання проводилось в невеликих торгових підприємствах та їдальнях, розміщених в різних районах міста, приміщення були невпорядковані, було відсутнє необхідне обладнання, інвентар. Працівники підприємств в більшості були малокваліфіковані, нерідко допускали грубі порушення правил торгівлі, технологію приготування їжі і норми закладок, не завжди мали бажання приймати учнів на навчання. Зміни на краще в цьому питанні відбулися після проведення спільних нарад дирекції школи, торгівельного відділу Чернігівської обласної ради, працівників торгових підприємств.

Учнів зарахували в штат торгових підприємств, які виплачували  їм заробітну плату. Розмір заробітної плати протягом навчання змінювався в залежності від успішності: учням-продавцям виплачували від 18 до 22 рублів, а учням-кухарям – від 18 до 25 рублів в місяць. Система виплат учням заробітної плати існувала до 1954 року, а з січня 1954 року було введено виплату учням стипендії в школі в тих же розмірах.

Незважаючи на всі труднощі та негаразди, учні успішно закінчували перший рік навчання.

В 1950 році відбувся перший випуск продавців непродовольчих товарів в кількості 27 чоловік, з них - 5 відмінників були  випущені продавцями І категорії, всім іншим було присвоєно ІІ категорію.

Влітку 1950 року при сприянні міської влади були виділені кошти для переобладнання приміщень, придбання меблів, ремонту та утеплювання будівлі. Новий 1950-1951 навчальний рік школа розпочала вже в нових, задовільних для того часу умовах.

З’явилась можливість зосередити увагу на вдосконаленні навчального процесу, придбанні підручників та наочних посібників, інвентаря, методичної літератури.

За 7 років (з 1949 по 1956 рік) перебування школи у вказаній будівлі було випущено 463 особи, з них 326 чол. - продавців, 113 - кухарів, 24 - офіціантів. За цей же період курси підвищення кваліфікації та техмінімум пройшли 632 чол.

Викладацький та інструкторський персонал школи збільшився з 8 чоловік (з них 4 штатних працівника) до 11 чоловік (з них 8 штатних працівників).

Викладачі були інструкторами, класними керівниками, забезпечували виконання навчально-виховного процесу, відповідали за наочні посібники.

В грудні 1956 року в зв’язку з розширенням міського парку культури і відпочинку школа була терміново переведена в будівлю торгово-кооперативного училища і перейменована в торгово-кулінарне училище, якому було виділено лише 3 кімнати на різних поверхах площею 72 кв.м, тобто площа скоротилася вдвічі. Було надано можливість проводити заняття в вільних аудиторіях кооперативного училища в другу зміну, а також користуватись спортивною та актовою залою в вільні години.

В таких складних умовах школа існувала до 1957 року. В травні 1957 року місцева влада потурбувалася про виділення постійних приміщень на одному поверсі кооперативного училища площею 160 кв.м. Це дало можливість краще організувати роботу навчального закладу. З 7 вільних кімнат три були використані під аудиторії, одна - під кухню-лабораторію, одна - під наочні посібники, дві кімнати - під канцелярію, бібліотеку та учительську. За училищем було закріплено дві навчальні їдальні та один навчальний магазин.

В цих умовах школа існувала 4 роки (з 1957 року до 1960 рік), навчалось 4-5 груп з кількістю учнів 100-130 чоловік. За ці роки було підготовлено 305 учнів (181 чол. - продавців, 124 чол. - кухарів), на курсах підвищення кваліфікації - 577 чол.

В зв’язку з введенням в 1959 році в програму вивчення іноземних мов термін навчання продавців збільшився до 1,5 року, кухарів - до 2,5 років. Значно збільшився учнівський контингент (12 навчальних груп в 1960-1961 навчальному році).

В зв’язку з розширенням торгової мережі, будівництвом в місті нового універмагу виникла нагальна потреба в збільшенні площи школи.

За клопотанням обласного управління торгівлі в листопаді 1960 року школі додатково було виділено 5 невеликих кімнат по 20 кв. м кожна на тому ж поверсі кооперативного училища.

За 1960-1961 та 1961-1962 навчальні роки було випущено 222 особи, в тому числі кухарів - 77 чол., продавців - 145 чол., підвищили кваліфікацію - 263 чол.

Кількість викладачів збільшилась з 14 осіб (в 1959-1960 навчальному році) до 24 (в 1961-1962 навчальному році).

Починаючи з 1962-1963 навчального року кількість груп зросла до 20, учнів - до 477 чол., в 1964-1965 навчальному році - до 24 груп, учнів до 574 чоловік.

Такий значний поштовх до збільшення кількості підготовки учнів дало відкриття в місті нового сучасного універмагу.

Тенденція до збільшення випуску в основному зберігалась і надалі.

В зв’язку зі значним збільшенням виробництва товарів народного вжитку, надання послуг населенню виникла необхідність розширення мережі підприємств торгівлі та громадського харчування, та збільшення кількості підготовлених кадрів для торгівлі і громадського харчування.

З 1972 по 2000 рік директором Чернігівського торгово-кулінарного училища була Четвертак Ірина Миколаївна.

Ірина Миколаївна - корінна чернігівчанка, в 1955 році закінчила жіночу школу №2 і вступила до Чернігівського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. По закінченні інституту два роки працювала в селі Кіпті Козелецького району. Тут були перші життєві кроки на педагогічній ниві. З 1962 року працювала в Чернігові, майже 40 років в торгово-кулінарному училищі викладачем, заступником директора, з них 28 років його директором.

Багато її випускників працює викладачами, майстрами виробничого навчання в училищі, керівниками ресторанів, кафе, магазинів тощо.

Ірина Миколаївна - відмінник народної освіти, делегат V з’їзду вчителів УРСР (1987 р.), інформація про неї занесена в книгу «Історія профтехосвіти України», рецензент двох підручників для підготовки кухарів. За високі професійні якості та активну життєву позицію вона 9 разів обиралась депутатом районних та місцевих рад.

Після виходу на пенсію довго відпочивати не змогла. Працювала головою Новозаводської районної організації ветеранів України, зараз очолює Чернігівську міську організацію ветеранів України. Треба підкреслити роль Ірини Миколаївни у залученні численного активу ветеранів до роботи з формування патріотизму, любові до своєї Вітчизни, поваги до історичного минулого у молодого покоління. Ірина Миколаївна не забуває своє рідне училище і колектив завжди радий спілкуватись з нею.

Тільки в 1977 році для училища було збудовано сучасну чотирьохповерхову будівлю площею 4364 кв. м.

На будівництві	Урочисте вручення ключа від нової будівлі  училища (1977 р.)	Нова будівля училища радо прийняла перших учнів

.

В 1981 році згідно наказу Міністерства торгівлі УССР Чернігівське професійне торгово-кулінарне училище було перейменовано в Чернігівське професійно-технічне училище обласного управління торгівлі.

.

Згідно наказу Міністерства торгівлі УССР і Держпрофтехосвіти УССР від 12.06.1985р. №157/153 Чернігівське професійно-технічне училище обласного управління торгівлі було перейменовано в Чернігівське середнє професійно-технічне училище №16.

В 2000 році в області проведено реорганізацію мереж професійно-технічних навчальних закладів, два колективи ПТУ № 17 і ПТУ №16 об’єдналися.

Влітку 2000 року директором професійно-технічного училища № 16 було призначено Потєхіну Наталію Олексіївну.

Для Наталії Олексіївни училище стало рідним, вона закінчила його в 1977 році, отримала професію продавця непродовольчих товарів. Працювала продавцем в міському об’єднанні «Промтовари», в училищі – лаборантом, майстром виробничого навчання, секретарем комітету комсомолу, викладачем, заступником директора. Досвід цієї роботи сприяє постійному пошуку нових форм і методів роботи, професійному удосконаленню педагогічного колективу.

Наталія Олексіївна – голова Чернігівського обласного осередку Асоціації кулінарів України, приймає активну участь в підготовці і проведенні Міжнародних фестивалів слов’янської кухні в м. Чернігові.

Потєхіна Н.О. – відмінник освіти України, нагороджена нагрудним знаком «А. С. Макаренко».

В зростанні авторитету центру ПТО велика заслуга Наталії Олексіївни, людини авторитетної, що користується глибокою повагою в місті та області.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 25.09.2006р. №667  ПТУ №16 перейменовано на державний професійно-технічний навчальний заклад „Чернігівський центр професійно-технічної освіти”.