Глибинні знання про народ закладено передусім у його мові, зв’язній ланці поколінь, тій скарбниці, в яку народ складає «своє давнє життя, свої сподівання, розум, досвід, почування» (Панас Мирний). Доки народ береже свою мову, доти він зберігає своє єство, свою етнічну єдність, а втрачає мову – втрачає себе як народ. Пророче про це сказав В. Сосюра: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема».