Працівники психологічної служби, як і всі освітяни, знаходяться вдома. Вся робота перекваліфікована в дистанційну. Але життя продовжується. Учні продовжують спілкуватися у своїх сім'ях, здійснюють навчання у дистанційній формі, спілкуються між собою в соціальних мережах.

Такий напрям роботи практичного психолога, як консультування в період карантину звичайно більше використовується дистанційно. З мого досвіду, більше учнів охоче спілкуються за допомогою смс і відповідь також очікують у формі повідомлення. Звичайно, є учні які охоче спілкуються по телефону, та не бажають спілкуватись повідомленнями, але їх відсоток значно менший.

Керуючись Етичним Кодексом психолога (добровільність, конфіденційність, відповідальність та інші) та за згоди учнів та педагогів опишу запитання до мене, як до психолога та надам відповідь (для загального доступу).

 Звичайно, більшість питань, як і в очній консультації, так і в дистанційній, стосуються особистого характеру, особистого життя учня. Консультації зараз відбуваються у формі діалогу, де спільно знаходимо шляхи реалізації, або виходу з різноманітних ситуацій.

Так як «Ми, психологи, порад не даємо, ніяких ліків не прописуємо. Наша допомога людям полягає в тому, що ми розмовляємо з ними і намагаємося допомогти їм побачити власну ситуацію з боку, з іншої точки зору. Інакше поставитися до неї і, якщо потрібно, на підставі цього прийняти рішення або змінити свою поведінку» (Ю. Альошина і Л. Гозман) в такій парадигмі і відбуваються наші консультації як з учнями так і з педагогами. 

Запитання до психолога (узагальнені та систематизовані):

– Я відчуваю, що в мене низька самооцінка. Мені здається, що я нічого не вмію і в мене нічого не виходить, не вистачає сміливості навіть спробувати. Що робити?

Відповідь: Так, відкоригувати самооцінку можливо. Для цього необхідний час, зусилля та підтримка зі сторони оточення. А також психологічне діагностичне обстеження, щоб зрозуміти рівень вашої самооцінки.

Щодо самостійної корекції самооцінки, то можу дати вам декілька рекомендацій:

1. Врівноважити самооцінку та рівень домагань. Спробуйте ставити для себе досяжні та можливі цілі. І з часом їх збільшувати, разом із позитивним уявлення про себе. 

2. Спостерігайте за собою та шукайте те, що у вас виходить добре. Починаючи з підліткового віку, з 15-16 років у нас з’являється здатність до рефлексії, тобто, здатність аналізувати свої досягнення, невдачі, різноманітні сторони себе, складати власну ідентичність.

3. Щодо можливостей навчання та думок про недостатність здібностей. Для початку важливо зрозуміти, які здібності необхідні для тієї чи іншої професії. А далі розуміти, чи є у вас конкретно ці здібності, а головне, бажання цим займатись. Справжнє бажання. Якщо є велике зацікавлення, то навички можна розвинути, навіть якщо у вас їх немає. Можливо, на це буде йти більше часу, але це можливо.

4. Абсолютно нормально, що у вас може не виходити щось одразу, або недосконало виходити якийсь час. Спробуйте помічати найменші свої досягнення, і пробувати йти маленькими кроками. Не зупиняйтесь на першій невдачі. Вони трапляються зі всіма, щодня. Маленькі та великі невдачі. Це складова умова будь-якого успіху.

Якщо у вас залишились запитання, ви можете звернутись до мене особисто.

– Я людина без мети. Ніщо не викликає в мене тривалого інтересу (навіть не знаю чи хочу працювати по професії?).  Я не розумію що буде після закінчення навчання в училищі?

Відповідь: Дійсно бувають у житті перехідні періоди, коли колишні способи взаємодії зі світом вже не діють, а нові ще не сформувалися. Тоді йде мова про кризу. І у цей період дійсно мало інформації про себе "нового", про те "хто я і куди мені рухатися далі", колишні цінності переглядаються, якісь перестають мати значення, інші стають пріоритетними.

Також, ймовірно, у вас є багато очікувань від себе після закінчення навчального закладу: завжди бути цілеспрямованим, та розуміти «А що далі?», знати куди рухатися, мати плани, постійно розвиватися. Тому і виникає розчарування коли ви інший: розгублений, дезорієнтований. Але розгубленість це інший бік цілеспрямованості, тобто одне не може існувати без іншого. Тому рекомендую прийти до мене після закінчення карантину та дослідити теперішній стан речей, сформувати та побачити справжні потреби, "відреагувати" роздратування на оточення. Допускаю, що саме його Ви направляєте на себе, а не на зовні. А зараз пропоную обдумати та відповісти на питання  «хто я є і чого я хочу» на консультації розпочнемо з відповідей на ці питання та окреслимо кроки в житті.

– На скільки впливає ситуація в світі на психологічний стан людини, та як позбутись тривожності і навчитись абстрагуватись від ситуації?

Відповідь:  Звичайно, якщо читати новини постійно, то навіть нейтральну інформацію можна почати сприймати як загрозливу.

Під час пандемії коронавірусу новини по-різному впливають на наш психологічний стан. Одні люди постійно моніторять, скільки людей захворіло та одужало у світі за останню добу. Інші, навпаки, стали рідше щось дивитися, бо всюди говорять тільки про пандемію. Великі потоки інформації можуть спричинити великий стрес, їх потрібно розвантажувати. Інформаційна гігієна полягає в тому, що люди самостійно визначають, скільки їм потрібно спожити інформації, подібно до дієти.

Інтенсивний моніторинг інформації, коли людина читає новини постійно, може збільшувати тривожність, людина починає сприймати будь-яку інформацію — навіть нейтральну чи позитивну — радше як загрозливу.

Для відновлення спокою пропоную:

Діліться тим, що ви відчуваєте. Прийміть саму ситуацію і своє ставлення до неї. Пам'ятайте, у вас є право хвилюватися, але ви також можете більш конструктивно вирішити цю проблему.

Для початку визначте ймовірні і можливі варіанти того, що може з вами трапитися та як ви можете себе захистити?

Перестаньте читати і дивитися новини на деякий час. Спробуйте обмежити потік інформації. Скоротіть час перегляду новин до 15 хвилин на день, щоб лише знати основні події. Займіться більш продуктивною діяльністю, наприклад, виконайте домашню роботу, тест, допоможіть батькам по дому, на городі, або виділіть час для відпочинку.

Оцінюйте об'єктивно. Ваша мета – не позбутися стурбованості, а оцінити її об'єктивно. Розумно, коли лікарні та уряд стежать за цією ситуацією, оголошують карантин і встановлюють обмеження для зменшення розповсюдження. 

Знайдіть баланс між тим, щоб дотримуватися належних рекомендацій щодо гігієни та менше і рідше відчувати стурбованість.

Пам'ятайте, що карантин – не назавжди!

Просто нагадуйте собі, що навіть найнеприємніші речі рано чи пізно минають, і ми обов'язково адаптуємося та знайдемо вихід. Дотримуйтесь встановлених правил поведінки в громадських місцях та будьте здорові!

– Не вистачає мотивації до навчання та праці в період карантину.

Відповідь:  Мотивація (з лат. «movere» – «рухати») – це бажання і готовність людини щось робити. Це те, що рухає нас, спонукає виконувати певні завдання і йти до поставленої мети.

Як мотивувати учнів? Рекомендації для педагогів.

Організувати чіткий графік проведення уроків.

Обирати та подавати навчальний матеріал у такому форматі, який точно зацікавить учнів (посилання на відеоуроки, тести, опитувальники на Google диску тощо).

 Формувати завдання чітко, щоб учні розуміли, що і як виконувати.

Забезпечувати зворотній зв’язок з учнями. Не забувати хвалити учнів, якщо вони стараються. Навіть просте підбадьорення буде їх стимулювати. Можна просто запитати: «Як в тебе справи? Що нового?».

Мотивація до роботи в період карантину. Рекомендації:

1. Ставимо одну ціль

Одна ціль, яку реально втілити в життя. Ви зосереджуєтеся на чомусь одному і цілеспрямовано виконуєте завдання. Плюс однієї цілі, це економія власних сил. Через те, що ми на себе беремо в понеділок дуже багато завдань, ми перенавантажуємось і вигораємо не доробивши й половини справ.

2.  Шукаємо натхнення

Надихає на роботу реальна історія з життя успішних людей. Натхнення люди найкраще вміють черпати від інших людей. Тому так корисно читати історії успіхів і перемог інших, цікаві блоги, статті.

3. Захоплюйтесь

Саме так, ви маєте налаштувати себе на успіх! Говоріть про свою ціль, уявляйте себе щасливим, успішним, візуалізуйте: як буде круто коли ви досягнете того, що прагнете.

4. Шукайте однодумців онлайн

Важко досягти чогось самому. Треба знайти людей в онлайн (можливо колеги), які готові вислухати, щось порадити, підтримати в складні моменти та головне – щиро порадіти, коли справи йдуть вгору.

5. Помічайте малі успіхи

Прибрана за 20 хвилин оселя, швидко вимитий посуд, самоорганізація — це вже ваша перемога, що свідчить про недаремно прожитий день. Це допоможе вам, піти дійсно далеко у власній самореалізації.

6. Просити про допомогу — це нормально

Коли бракує мотивації, коли маєте проблеми, коли страшно – вам потрібні люди-однодумці, які можуть вислухати, дати пораду. Звертайтесь до своїх близьких, або колег-однодумців.

7. Знищуйте негативні думки й змінюй їх позитивними

Щоб навчитись це робити, спочатку треба кілька днів просто відслідковувати негативні думки. А далі – знищувати кожну. Пригадайте ті беззмістовні розмови з самим собою: "нічого з того не вийде”, "немає сенсу”, "якось обійдусь” і всяке таке інше. Саме такі думки відганяють вашу мотивацію, і потім довго доводиться чекати її повернення. З часом, якщо постійно будете відганяти ті негативні слова, вони перестануть взагалі з’являтись в голові. І ви будете ще ближче до успіху.

Дякую всім за питання. З задоволенням після карантину

чекаю всіх на консультації.

З повагою, Юлія Миколаївна, практичний психолог