Привілеєм польського короля Сигізмунда ІІІ Чернігів отримав цей статус, який давав право організовувати в місті самоврядну громаду з автономними судово-адміністративними інституціями. Саме впровадження і розвиток Магдебурзького права стало основою становлення сучасного місцевого самоврядування.
А саме, Чернігів тоді отримав право на самоврядування, податковий і судовий імунітет, право власності на землю, пільги щодо ремесл і торгівлі. Місто з таким привілеєм володіло нерухомим майном, землею, запроваджувало податки тощо. Міста з Магдебурзьким правом також звільнялися від феодальних повинностей (окрім гужової).
Одночасно Магдебурзьке право встановлювало порядок обрання міської влади, її функції, основні норми цивільного і кримінального права, правила судочинства та оподаткування, визначало діяльність купецьких об'єднань, ремісничих цехів, порядок торгівлі. Рада на чолі з бурмістром здійснювала управління містом і всіма господарськими справами громади.
Чернігівці мали право обирати собі повноважну раду строком на один рік. Колегія райців обирала бурмістра. Рада на чолі з бурмістром здійснювала керівництво містом, всіма господарськими справами громади. Передбачалося також обрання лави – органу судової влади на чолі з війтом. Лавники обиралися на все життя, а війт призначався королем і був найвищою посадовою особою в місті. Міській юрисдикції підлягали не тільки міщани, а й цехові ремісники та приписані до міста селяни.
Символом юридичної незалежності міста стала печатка з наданим королем гербом – зображенням святого Владислава «в зброї» з червоним прапором.
Отримання Магдебурзького права Черніговом – це значна подія, яка відповідала загальним тенденціям розвитку європейської цивілізації та позитивно вплинула на подальший розвиток міста.
Загалом Магдебурзьке право в містах України почало запроваджуватися з ХІV століття. На початку ХVІІ ст. Чернігівсько-Сіверська земля за Деулинською угодою 1618 року перейшла під владу Речі Посполитої. Польський уряд, прагнучи привернути на свій бік жителів міста, яке мало важливе стратегічне значення, надавало пільги і привілеї, передбачені Магдебурзьким правом. На середину 60-х років ХVІІІ ст. в Гетьманщині цей привілей мали 126 містечок і 11 магістратських міст. Серед останніх половина належала до Чернігівщини.